Блоґ Української Шари

День Вчителя — день присвячений працівникам сфери загальнообов’язкової середньої освіти. Припадає на першу неділю жовтня, однак у школах святкування відбуваються у п’ятницю. До свята готуються усі: молодші, старші школярі, вчителі, дирекція школи. Учні заздалегідь готують настінні газети, привітання, виступи. Почасти у актовому залі після уроків збираються школярі та вчителі, де учні вітають своїх наставників, дякують за працю та навчання, дарують квіти. Вчителі в свою чергу з великою подякою приймають такі привітання, бажають учням наснаги й таланту у подальшому навчанні.

Існує також звичай, коли на День Вчителя старшокласники влаштовують своїм вчителям справжнє свято-відпочинок. Вони як найстарші серед учнів у школі заміняють уроки вчителів (звичайно за попередньою домовленністю) у молодших за свої класах. Це гарна нагода попрактикуватись у навичках організатора, лідера, лектора, наставника (особливо якщо йдеться про уроки в молодшій школі), а також перевірити свої набуті під час навчання знання. Адже зовсім різні речі, коли відповідаєш вчителю, який відчуває, на що здатний учень, і коли відповідаєш на запитання іншого учня, що не володіє інформацією, про яку йде мова. Тут потрібно застосувати усі свої вміння, як переконання так і простого доступного подання інформації, що в свою чергу розвиває творчі здібності в учнів.

Це міжнародний День, але відомий та святкується на терені колишнього СРСР.

День вчителя — бажане свято для вчителів та учнів, зазвичай проходить дуже весело та легко. Всі залишаються задоволеними.

Ходить міф роздутий журналістами про злобних хакерів які крадуть номери кредитних карток. Дуже часто про це пишуть журналісти які зовсім не тямлять про що вони пишуть, для них чим страшніша історія, тим вона привертає більшу аудиторію, тому вони завжди роздувають її. …далі »

Немає нічого безкоштовного, в кінцевому результаті всерівно хтось мусить платити. …далі »

Кілька років тому я навмання блукала інтернетом в пошуках невідомо чого…

Дивним чином вийшло так, що до пошуковика я ввела словосполучення “северные врата” (до речі сказати цей образ в нордичній традиції асоціюється з переходом у інший світ) .

Таким же дивним чином на n-ній сторінці натисніла n-ний лінк.

І так натрапила на книгу, яка, можна сказати дуже вплинула на мене і відіграла неабияку роль у формуванні того світогляду, який маю зараз.

Мова йде про книгу Клариси Пінколи Естес “Бегущая с волками”. Тоді я її знайшла на сайті психологічної бібліотеки. На українському ринку її ще не було, а з”явилась через півроку, а може й рік. Вона видана видавництвом “Софія”, переклад російською мовою.

Цілком логічне запитання, покупець має знати за що платить гроші. …далі »

Що таке PayPal?
Це банк-посередник між продавцем і покупцем, який забеспечує надійність операції. Користуючись послугами PayPal, продавець ніколи не дізнається конфіденційної інформації (номер картки) продавця. PayPay знімає кошти з рахунку покупця і пересилає на рахунок продавця, виступаючи таким чином гарантом. …далі »

Полковник “Грім” (Микола Твердохліб)

В цей нелегкий час мало хто пам’ятає нашу славну історію та її героїв. Навіть якщо це зовсім недавня історія. Одною з видатних постатей українського повстанського руху був Микола Твердохліб, знаний також як полковник “Грім”. З розповіді випускника Української гімназії №1 (м.Івано-Франківськ) Маркіяна Слоневського, чия бабуся Марія Форович особисто знала Миколу Твердохліба, ми дізнаємося все нові факти з життя революціонера-націоналіста. Полковник постає перед нами в образі чоловіка кремезної статури, невисокого зросту, що дивував оточуючих своєю настореженністю, загадковістю і пронизливим поглядом ясно-синіх очей. При цьому він був високоінтелігентною людиною, що знала п’ять мов, вміла грати на фортеп’яно та мандоліні, та прекрасно знала європейську літературу. У музеї Визвольних Змагань міста Івано-Франківська зберігаються “Спогади про батька” Яреми Твердохліба, хоча ці спогади не можуть висвітлювати повністю життя Миколи, оскілька Ярема ще з трьох років жив без сім’ї, а батька він хто знає, чи бачив. …далі »

Продовжуючи етнотему та ностальгічно “перемотуючи” цікаві події літа, хочеться ще раз згадати про етнофестиваль “Підкамінь 2007″.

Нагадаю, даний захід проводився вперше і був перенесений із липня на 24-26 серпня через відомий всім випадок біля Ожидова. Етнофестиваль “Підкамінь” оселився в одноіменному селищі Бродівського району у дуже мальовничому куточку Львівщини.
Гармонійне поєднання цікавого ландшафту, древніх пам’яток архітектури та унікального велетня-каменя створило особливу атмосферу фестивалю.

Після переїзду фестивалю “Шешори” у Вінницьку область, “Підкамінь” став основним претиндентом на звання головного етнофестивалю у Західній Україні. Сторінка фестивалю “Підкамінь” після проведення самого фестивалю не завмерла, а навпаки - там тривають палкі дискусії щодо результатів даного заходу. Докладний звіт про перебіг подій фестивалю, а також враження та думки гостей фестивалю щодо того яким був та яким повинен бути надалі “Підкамінь” можна знайти на сайті проекту. Крім того, всі бажаючі хто був на “Підкамені 2007″ мають можливість зробити свій внесок у фотозвіт про фестиваль.

Для тих шанувальників етнофестів які не встигли на “Підкамінь 2007″ є ще одна цікава подія - щорічний фестиваль української середньовічної культури „Ту Стань!“, що проходитиме 8-9 вересня 2007 року в селі Урич, Сколівського району, Львівської області. Наскельна фортеця Тустань — пам’ятка історії, археології, архітектури та природи, яка не має аналогів у Європі. Унікальність Тустані полягає у можливості точного (90%) відтворення дерев’яної забудови, що існувала на скелях у IX–XIII ст.ст. – не лише планувальної структури, а й вертикальної організації будівлі. Інтернет сторінка проекту містить усю докладну інформація про державний історико-культурний заповідник „Тустань“, львівську обласну громадську організацію „Тустань“ та фестиваль „Ту Стань!“.

Одним із найцікавіших музеїв України є Державний музей народної архітектури і побуту України, що знаходиться під Києвом в селі Пирогово.

Для того, щоб на власні очі побачити, як жили попередні покоління на території нашої країни, неодмінно треба завітати до цього музею. В ньому зображується побут, стиль житла, основні ремесла українців у різні епохи та у всіх етнічних (!) регіонах України. В музеї представлені поселення Слобожанщини, Наддніпров”я, Закарпаття, Поділля, Волині, Східної та Південної України, представлені також основні засоби праці (як-от вітряки та водяні млини, ціпи для молотьби, веретена, ткацькі верстати). Окрім того, залежно від регіону місцевість оточує рослинність, характерна для певного регіону. Наприклад, на Закарпатті висажені смереки, на Наддніпрянщині - засіяні поля.

В музеї відтворений дух народного життя. Шинки, церкви, церковно-приходські школи, особливий стиль декорації будинків та облаштування їх в середині, - все це справляє враження того, що той побут не відмер, а продовжує жити. Загальна картина дуже позитивно налаштовує, релаксує та сповнює енергії і гармонії. Хоч територією музей досить великий, абсолютно не втомлюєшся при його відвідуванні і щоразу для себе відкриваєш щось нове.

Квитки: для студентів 5 грн., для дорослих - 10 грн.

Фотоквиток - 10 грн.

Добиратися до музею можна таким чином:

від ст.м. Либідська тролейбус №11, маршрутки №156, 257.

Минув рік як ми орендуємо нас теперішній сервер, за цей час ми значно виросли, що компенсовували докупівлею додаткових хардів але настав час коли ми не можемо задовільнити ВСІХ, нам не хватає трафіку, що є головною біллю подібних сайтів і в теперішеього провайдера ми не можемо докупити його (принаймі по прийнятним цінам) це змогли відчути не активні користувачі для яких лінки більше відкриватися не будуть за теперішньої ситуації. …далі »